Зуби в вуха, язик – на шию. В колекції закарпатки унікальні авторські прикраси

Зубата квітка, браслет із губами, кулон із язиком, брошка зі щелепами. Здавалося б, щось нереальне. Але ж ні. Валентина Чоповдя з Хуста створює незвичну біжутерію із полімерної глини. У її колекції дійсно цікаві речі і бажаючих одягнути такі дивні прикраси ще більше.

Чому майстриня обрала такий стиль? Що її надихає? Як захопилася ліпкою? Про це вона розповіла «Карпатському об’єктиву».

Розсердилась на доньку

За фахом пані Марія кондитерка. Тортики у неї також різних чудернацьких форм. Спекти і оздобити може, як зізнається, практично будь-що. Але прикрасами жінка захопилася тільки чотири роки тому.

«Як випічкою, так і виготовленням аксесуарів я займаюся вдома. Маю велику простору кухню та невеличку кімнату-майстерню. Торти – це моє основне заняття. Раніше було модно обтягувати тортики марципаном і виготовляти з нього різні фігурки, тож ліпкою захопилася ще тоді, років 17 тому. Але це були їстівні вироби. Я розуміла, що в мене непогано виходить і давно поставила собі за мету опанувати ліплення з полімерної глини, мріяла робити прикраси для себе та для доньки. У вільний час почала проходити усілякі майстер-класи, закупила матеріали і почала пробувати. Спочатку ліпила сувеніри та посуд. Згодом перейшла на сережки. Це були простенькі квіти, ягідки та геометричні фігури. Але одного разу донька прийшла додому з великими губами, збільшила їх. Я нічого не маю проти, коли таку процедуру проходять чужі мені люди, але власну доньку сприйняти з такими «тромфами» досить довго не могла. Тож захотіла просто «приколотися» з неї і зробила їй кулон та сережки у вигляді відкритого роту з зубами та величезними губами. Навіть думала, що Леся образиться. Але ні, їй вироби дуже сподобались і наступного дня навіть одягнула їх до подруги. Я не розраховувала на такий успіх. До вечора усі знайомі доньки почали мене просити зробити для них щось подібне. Ось із нього моменту й почалася робота над «губатими» прикрасами», – поділися думками з «Карпатським об’єктивом» умілиця.

Із того часу періодично серед виробів хустянки почали з’являтися язикаті, зубаті, губаті аксесуари.

«Леся почала продавати мої роботи через інтернет. І з’явилися покупці не тільки серед українців. Почали замовляти біжутерію німці, чехи, серби, греки, італійці, навіть одна жінка з Японії була серед клієнток. Тоді зрозуміла, що такі прикраси – моя особиста родзинка і почала інтенсивно працювати саме в такому напрямку. Тільки зрідка зараз виготовляю щось інше – наприклад, рослинні чи тваринні мотиви. Найчастіше замовляють кулони та брошки. Але є й такі, кому потрібно цілий комплект. Дехто просить взагалі незвичні речі, наприклад, зубату орхідею, чи язик із татуюванням. Та мені цікаво експериментувати. Я люблю те, чим займаюся», – наголошує умілиця.

Аби полегшити роботу майстриня робить вироби цілими партіями, використовує при цьому спеціальні форми, а потім кожен виріб індивідуально декорує.

«Полімерна глина – дуже хороший матеріал. Ліпити з нього легко, наче з пластиліну. Її можна шліфувати, фарбувати, лакувати. Вона може відтворювати різні текстури, нею навіть можна імітувати усілякі природні матеріали. Вона може бути і різних кольорів. Для роботи потрібно мати вдома елементарні речі: тільки ножиці, скалку, дощечку, зубочистки, формочки та спеціальний клей. Є глина, яку потрібно запікати у духовці, а є така, яка застигає сама. Прикраси з цього матеріалу не потребують спеціального догляду, практично не розбиваються при падінні», – запевняє пані Валентина.

Ідеї приходять навіть усі сні

Ліпка з полімерної глини не займає багато часу, проте, аби повністю завершити виріб, треба витратити не одну годину.

«Великі вироби треба тільки запікати 30-40 хвилин. Маленьким достатньо всього 7-10. Але треба врахувати ще й процес декорування, шліфування, фарбування, покриття лаком та багато інших дій. Тож я все роблю тоді, коли є натхнення і бажання зайнятися творчістю. Це може бути як ранок, так і вечір, навіть ніч. Між іншим, є багато технік роботи з глиною. Починаю завжди з розминання її руками, аби стала більш податливою та м’яко. Для роботи треба мати рівну поверхню, а після ліплення варто помити руки водою з милом. Процес термічної обробки теж треба проводити обережно, після використання духовки я її ретельно мию. Після запікання, якщо деталі потрібно скріплювати, склеюю їх і залишаю річ на добу постояти. Тільки відтак приступаю до підфарбовування та лакування», – зазначає умілиця.

У доробку хустянки більше тисячі виробів, кожен вона намагається зробити особливим.

«Моя творчість подобається не всім. Вона специфічна. Дехто зі знайомих жартує, що така біжутерія тільки для Хеловіну. Та маю і поціновувачок талантів. І це найбільше надихає. Перші вироби просто дарувала, але бачила, що не кожна цінує. Тому зараз тільки продаю. Хто купить, витратить кошти, точно знатиме ціну прикрасам. А це ж ручна робота! Це – мій час і вкладена в роботи душа. Найбільше подобається працювати над чимось новим, таким, чого ще не робила», – наголошує пані Валентина.

Ідеї для нових виробів приходять до майстрині навіть усі сні.

«Я настільки захоплююся тим чим займаюся, що навіть ночами сниться, як працюю. До речі, часто черпаю ідеї саме зі снів. А так… може надихнути якесь фото, або побачене відео. Може сподобатися щось на вулиці, що потім вирішую поєднати з «зубатою» тематикою», – каже вона.

До вибору матеріалів у закарпатки особливий підхід, обирає вона тільки кращі.

«Раніше замовляла глину в наших інтернет-магазинах. Проте не завжди ціна відповідала належній якості. Зараз купую у Празі. Або їду сама в Чехію, або передає сестра, що там мешкає, через перевізників. Там же беру і холодний фарфор, який не потребує запікання, і багато матеріалів для кулінарії», – запевняє умілиця.

Валентина Чоповдя зізнається, що їй імпонує її стиль у творчості, бо вона не любить шаблонних речей і любить вирізнятися серед інших.

«Як кажуть, краса у очах того, хто дивиться. Моя творчість – це мій стиль життя і мій персональний релакс. Нехай мої роботи губаті і зубаті, але їх точно не сплутати з сотнями виробів інших майстринь, які створюють квіточки, гілочки та ромбики у вуха, на шию та у волосся. Нічого не маю проти й таких прикрас, але кожному своє. Мені імпонують мої «ротики». Тож у перспективі буду створювати нові, ще більш кумедні і нестандартні!», – запевняє майстриня.

Марина АЛДОН